За що і скільки доведеться платити українцям згідно із законом №5600
Стислий огляд прийнятого ВРУ законопроекту «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» № 5600 від 02.06.2021 р.
Поки більшість експертів обговорюють втрати статків в кишенях пана Ахметова від зміни оподаткування добутку залізної руди, пропоную зазирнути між шпаринками прийнятого ВРУ 30 листопада 2021 р. законопроекту «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» № 5600 від 02.06.2021 р. (далі – Закон № 5600) і пошукати в ньому «дрібнички», які витрусять гроші з кишень кожного з нас. Бо всім відомо, що своя сорочка до тіла ближче.
До першого такого нововведення можна віднести збільшені на 5% ставки рентної плати за користування радіочастотним ресурсом. Безпосередніми платниками рентної плати є оператори мобільного зв’язку. Але не треба бути астрологом, щоб передбачити зростання вартості мобільного зв’язку в наступному році.
Не відмовились також депутати від чергової спроби зменшити в країні кількість питущого населення. Заради цього підняли на 5% акцизний збір на алкоголь. Чи відмовить це когось від зеленого змія, сказати важко, але те, що заглядати в пляшку стане дорожче, це факт.
Продовжуючи «алкогольну тему» в Законі № 5600 звернемо увагу на скасування акцизних марок на натуральні вина (вина до 15 оборотів, без кріплення, цукру) та медові напої. Мова не іде про відміну акцизного податку на вказану продукцію, мова іде про скасування акцизних марок на пляшках із сухим вином або медовим напоєм. Виробники мають можливість заощадити кошти на купівлі акцизних марок і не переживати за штрафні санкції за неправильно наклеєні акцизні марки. Однозначно, що це позитивна новація Закону.
До позитивних змін можна також віднести зміни до п. 172.1 ПКУ, а саме, скасування оподаткування доходу від продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення безпосередньо отриманої платником податку у власність у процесі приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій або приватизації земельних ділянок, які перебували у користуванні такого платника, або виділеної в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю), а також таких земельних ділянок, отриманих платником податку у спадщину, якщо ділянка перебувала в його власності понад 3 роки і такий дохід отримується ним не частіше одного разу на рік.
Спадкоємцям не потрібно дотримуватись умови 3-річного перебування майна у власності.
Зараз без ПДФО та військового збору особа могла продати не більше 2,0 га сільськогосподарської землі. Саме така норма встановлена ст. 121 Земельного Кодексу України.
Найбільш суперечливою зміною, введеною Законом № 5600 є впровадження мінімального податкового зобов’язання (МПЗ), яким встановлюється необхідність сплати податків в розмірі не меншим, як 4% (з 2023 року 5%), від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
Платниками податку є власники або користувачі на правах оренди, суборенди, емфітевзису, постійного користування земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь.
До тих, кого не стосується (МПЗ) відносяться власники земельних ділянок, які станом на 01.01.2022 перебували у межах населених пунктів або у дачних та садових кооперативах.
Якщо податковий орган не вручив фізичній особі податкове повідомлення-рішення (ППР) у відповідні строки, то така особа теж звільняється від обов’язку сплати МПЗ.
Власник земельної ділянки звільняється від сплати МПЗ у випадку надання ним права користування ділянкою іншій особі (юридичній чи фізичній). Платником МПЗ в цьому випадку виступає землекористувач.
Законодавцем закріплений вичерпний перелік податків, які платник МПЗ може зарахувати у зменшення зобов’язання. Для ФОП, які зареєстровані як сімейне фермерське господарство, є платниками єдиного податку 4 групи і не ведуть іншого бізнесу встановлена пільга в розмірі 50% МПЗ.
Таким чином держава намагається подбати про невеликих легальних сільгоспвиробників, оскільки податкове навантаження на середніх і великих агропідприємствах за розрахунками фахівців і до ухвалення Закону № 5600 перевищувало розмір МПЗ.
Додатково зібрані кошти повинні будуть на 60% залишатися місцевому бюджету, а 15% і 25% перераховаються відповідно до обласних і державного бюджетів.
Чи досягне держава мети змусити платити податки всіх сільгоспвиробників і знищити сірий ринок землі покаже тільки час.
Але вже зараз зрозуміло, що норми відносно МПЗ потребують доопрацювання. Наприклад, до податків, які виробник має право зарахувати у зменшення МПЗ не попав єдиний соціальний внесок, що складає 22% від нарахованої зарплати і який роботодавці перераховують разом з ПДФО та військовим збором одночасно із виплатою заробітної плати. Є надія, що це все-таки просто технічна помилка.
Не зрозуміло також, хто повинен сплачувати МПЗ за невитребувані паї, немає також і механізму сплати у випадку ще не оформленої спадщини.
Окрім МПЗ змінили законодавці також і оподаткування доходу, отриманого від продажу власно вирощеної городини.
Раніше пільга з ПДФО, яка надавала дрібним фермерам звільнення від оподаткування продажу овочів залежала від площі земельної ділянки.
Закон № 5600 встановлює інший механізм нарахування податку. Починаючи з 01 січня 2022 р. від оподаткування звільняється дохід, який отримано від продажу овочів, якщо його сума не перевищує 12 розмірів мінімальної зарплати (з 01.01.22 р. це 6 500 грн.), тобто 78 тис. грн. У випадку перевищення цієї суми з отриманого доходу сплачується ПДФО 18%. Відповідні зміни були внесені Законом № 5600 до пп. 165.1.24 ПКУ.
Торкнулися зміни також нарахування ПДФО при продажу нерухомості.
Починаючи з 2022 р. чистий дохід (дохід від продажу мінус витрати на придбання), отриманий від третього і більше продажу об’єкта нерухомості та/або земельної ділянки
за рік оподатковується за ставкою 18%.
Зараз такий дохід оподатковується в розмірі 5% від загального доходу, який особа отримала від продажу нерухомості чи земельної ділянки.
Оподаткування доходів, отриманих протягом року, від продажу першого та другого об’єктів нерухомості, що перебували у власності особи більше 3 років залишилось без змін: продаж першого об’єкта не оподатковується, за дохід від другого об’єкту особа сплачує 5% ПДФО.
Якщо особа не має документів для підтвердження вартості активу, але така вартість була задекларована нею під час податкової амністії, то така особа має право включити цю суму в витрати під час розрахунку чистого доходу від третього і більше продажу нерухомості та/або земельної ділянки.
Аналогічний порядок передбачений Законом № 5600 і для розрахунку чистого доходу від продажу інвестиційного активу, вартість якого була задекларована під час податкової амністії.
Закон № 5600 передбачив, що податкові органи не вправі вимагати у платника податків інформацію на підтвердження витрат, якщо вона міститься в базах, до яких податкова сама має доступ. В майбутньому це повинно зменшити витрати платників податків на зайве копіювання документів.
Звичайно, передбачити зараз, як будуть на практиці реалізовуватись всі наміри законодавців, особливо, коли вони іноді, як у випадку оподаткування птахівництва, взаємовиключні, неможливо. Але у депутатів є на вдосконалення ще цілий місяць до початку нового року.