КІК-обов’язки як ризики її контролера: готуємося до податкових змін 2021 року

Законом від 16.01.2020 р. № 466-IX у податкове законодавство України імплементовано норми щодо контрольованих іноземних компаній (КІК). Основні його положення набрали чинності з 23.05.2020 р., але ст. 39² «Контрольовані іноземні компанії» набере чинності з 01.01.2021 р. 

Після прийняття зазначеного Закону здійснювались/здійснюються не­одно­разові спроби відстрочити цей момент. Тому наразі нелегко уявити повну картину КІК-змін.

Зрозуміло, що планувати у такій ситуації складно. Водночас іншого виходу немає. Бізнес вимушений здійснювати планування у стані повної невизначеності, тримаючи «руку на пульсі» та миттєво реагувати на «броунівський рух» турбулентної законотворчості.

Ця стаття в основному ґрунтуватиметься на нормах ПКУ (ст. 39² «Контрольовані іноземні компанії») в редакції Закону № 466. Візьмемо його за базову модель, а пізніше здійснюватимемо коригування.

КІК та контролер

Дуже стисло нагадаємо, кого вважати КІК та хто є контролюючою особою (контро­лером) КІК:

«39².1.1. Контрольованою іноземною компанією визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи — резидента України або юридичної особи — резидента України відповідно до правил, визначених ПКУ…

39².1.2. З урахуванням положень цієї статті контролюючою особою є фізична особа або юридична особа — резидент України, що є прямим або опосередкованим власником (контролерами) контрольованої іноземної компанії.

Зокрема, іноземна компанія визнається контрольованою іноземною компанією, якщо фізична особа — резидент України або юридична особа — резидент України (далі — контролююча особа):

а) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 50 %; або

б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 10 % за умови, що декілька фізичних осіб — резидентів України та/або юридичних осіб — резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків; або

в) окремо або разом з іншими резидентами України — пов’язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою».

Наведено неповний текст підпунктів. Терміни «КІК» та «контролер» мають численні нюанси та «50 відтінків сірого». Але візьмемо ці терміни «крупним планом», без подробиць: статтю присвячено зовсім іншим питанням.

Звернемо увагу читача лише на такі фактори:

• КІК — не завжди офшор. Будь-яка (навіть найблагонадійніша) іноземна юрисдикція «породжує» КІК;
• як правило, контролером КІК є фізична особа — резидент України (законодавство про інвестування за кордон обумовило ситуацію, за якої контролер як юридична особа зустрічається нечасто).

Обов’язки (ризики) контролера КІК

Звісно, коли йдеться про КІК, концентруються лише на одному — на додатковому оподаткуванні контролюючої особи. А саме нерозподілений скоригований прибуток КІК додається до об’єкта оподаткування фізичної особи (доходу) і у контролера виникає обов’язок зі сплати ПДФО і ВЗ з вищевказаного прибутку КІК.

Утім контролери мають не один, а кілька обов’язків щодо виконання податкового законодавства по КІК, а саме:

• подання звітності щодо КІК;
• подання повідомлень щодо КІК;
• сплата податків по КІК;
• складання фінансової звітності КІК, проведення ауди­ту КІК;
• підготовка документації з ТЦУ щодо КІК;
• КІК підлягає податковому контролю (а це — запити, перевірки).

Розглянемо зазначені обов’язки контролера, щоб повною мірою оцінити ризики.

Обов’язок контролера № 1: подання звітності щодо КІК

Наведемо довгу цитату з ПКУ у редакції Закону № 466:

«39².5.2. Контролюючі особи зобов’язані подавати звіт про контрольовані іноземні компанії до контро­люючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та кваліфікованого електронного підпису.

До звіту про контрольовані іноземні компанії в обов’язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії, що підтверджують розмір прибутку контрольованої іноземної компанії за звітний (податковий) рік. Якщо граничні строки підготовки фінансової звітності у відповідній іноземній юрисдикції спливають пізніше граничних строків подання річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств, такі копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії подаються разом із річною декларацією про майновий стан і доходи або податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за наступний звітний (податковий) період.

39².5.3. У звіті про контрольовані іноземні компанії зазначаються:

а) найменування контрольованої іноземної компанії, її адреса, організаційно-правова форма, номери податкової реєстрації (за наявності), номери державної реєстрації;

б) розмір частки, якою володіє контролююча особа в контрольованій іноземній компанії;

в) структура володіння часткою в контрольованій іноземній компанії у разі опосередкованого володіння такою часткою;

г) інформація про розмір доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг) контрольованої іноземної компанії, прибутку від операційної діяльності та прибутку до оподаткування відповідно до даних фінансової звітності;

ґ) розрахунок скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії відповідно до вимог цієї статті, розміру такого прибутку, що включається до складу загального оподатковуваного доходу контролюючої особи;

д) інформація про підстави звільнення від оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії відповідно до положень цієї статті;

е) суми дивідендів, отриманих контрольованою іноземною компанією безпосередньо або опосередковано через ланцюг підконтрольних юридичних осіб від українських юридичних осіб;

є) суми прибутку контрольованої іноземної компанії, що були фактично виплачені на користь контролюючої особи;

ж) перелік операцій контрольованої іноземної компанії із нерезидентами — пов’язаними особами, нерезидентами, що зареєстровані у державах (на територіях), що включені до переліку держав (територій), затвердженого КМУ відповідно до пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 ст. 39 ПКУ, а також з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого КМУ відповідно до пп. «г» пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 ст. 39 ПКУ;

з) кількість працівників контрольованої іноземної компанії станом на кінець звітного (податкового) року;

и) інформація про суму прибутку контрольованої іноземної компанії, отриманого від постійного представництва в Україні».

Коротко резюмуємо: контролер (зазвичай фізична особа) має подавати звіти про контрольовані іноземні компанії по своїх КІК одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи.

Як ми знаємо, прибуток КІК оподатковується не завжди. ПКУ містить досить значний перелік пільгових випадків. Водночас звіти про КІК подаються абсолютно по всіх КІК. Навіть якщо КІК зареєстрована у респектабельній та прозорій юрисдикції. Навіть якщо у КІК немає прибутку. Навіть якщо є пільга (звільнення від оподаткування) та сам прибуток КІК не оподатковується. Навіть якщо КІК перебуває у стані «страйк-офф» та виведена в зв’язку з цим з реєстру компаній.

Традиційно законодавці «потурбувалися» про тих контролерів КІК, що ризикнуть не подавати звіт. Для них передбачено значні штрафи:

«120.7. Неподання контролюючою особою звіту про контрольовані іноземні компанії тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Несвоєчасне подання контролюючою особою звіту про контрольовані іноземні компанії тягне за собою накладення штрафу в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання, але не більше 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Невідображення контролюючою особою у звіті про контрольовані іноземні компанії відомостей щодо наявних контрольованих іноземних компаній та/або невідображення інформації, визначеної підпунктами «г» — «з» пп. 39².5.3 ст. 39² ПКУ, щодо наявних контро­льованих іноземних компаній тягне за собою накладення штрафу в розмірі 3 % суми доходу контрольованих іноземних компаній або 25 % скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії за відповідний рік, не відображених у звіті про контрольовані іноземні компанії, залежно від того, яке з таких значень є більшим, але не більше 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен факт невідображення контрольованої іноземної компанії та/або за всі невідображені суми.

«…»

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов’язку подання звіту про контрольовані іноземні компанії та підтвердних документів, передбачених ст. 39² ПКУ.

«…»

Неподання звіту про контрольовані іноземні компанії протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку сплати фінансових санкцій (штрафів), передбачених цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані іноземні компанії, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року».

Безперечно, зберігається звичний порядок «для особливо неуважних та забудькуватих»: якщо платник податків не подає звітність щодо КІК протягом кількох років — штраф за неподання нараховується за кожен такий випадок.

Отже, можна дійти таких висновків:

• звіт про КІК надається контролером завжди та по всіх КІК;
• штраф за неподання звіту досить великий та нараховується за кожний випадок неподання звітності;
• «звільнення від штрафів за 2021 — 2022 роки» не поширюється на штрафи за неподання звітності; для цього виду штрафів існує лише таке послаблення, як незастосування адміністративної та кримінальної відповідальності, яке діє також протягом вищевказаного дворічного періоду.

Це дуже нагадує ситуацію з ТЦУ-штрафами: великі штрафи просто за неподання звітності, навіть у випадках, коли немає жодних ТЦУ-донарахувань податків. Складається враження, що фіскальний ефект планується отримати зовсім не за рахунок «оптимізаторів оподаткування». Не виключено, що законодавці хочуть поповнити скарбницю саме за рахунок штрафів за неподану звітність?

Але повернімося до самого звіту. Звертаємо увагу читачів на пп. «з» пп. 39².5.3 ст. 39² ПКУ (з урахуванням змін, внесених Законом № 466), згідно з яким у звіті про контрольовані іноземні компанії зазначається «кількість працівників контрольованої іноземної компанії станом на кінець звітного (податкового) року».

Така вимога є індикатором наявності «сабстансу». У разі якщо кількість працівників КІК дорівнює нулю або є незначною, то податкові органи можуть дійти висновку, що «ефективним місцем управління» КІК є Україна. В цьому випадку досить обґрунтованими є припущення, що українські фіскальні органи наполягатимуть, що КІК має бути зареєстрована як український платник податків (відповідно за «незареєстрований період» будуть нараховані податки та штрафні санкції). Такий підхід українських фіскальних органів більш вірогідний, якщо КІК отримуватиме дохід від активних операцій.

Обов’язок контролера № 2:  подання повідомлень про КІК

На контролера покладається обов’язок подавати повідомлення про КІК, а саме:

«39².5.5. Фізична особа — резидент України або юридична особа — резидент України зобов’язана повідомляти контролюючий орган про:

• кожне безпосереднє або опосередковане набуття частки в іноземній юридичній особі або початок здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог цієї статті;
• заснування, створення або набуття майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи;
• кожне відчуження частки в іноземній юридичній особі або припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до втрати визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог цієї статті;
• ліквідацію або відчуження майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи.

Повідомлення надсилається до контролюючого органу протягом 60 днів з дня такого набуття (початку здійснення фактичного контролю) або відчуження (припинення фактичного контролю). Форма і порядок надсилання такого повідомлення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Вимоги цього підпункту не застосовуються, якщо контрольована іноземна компанія є публічною компанією, вимоги до якої встановлено пп. 39².4.2.2 пп. 39².4.2 ст. 39²».

Пунктом 120.7. ст. 120 ПКУ (з урахуванням змін, внесених Законом № 466) передбачено штрафні санкції за неповідомлення контролером про набуття/відчуження частки в іноземної юридичної особі, саме:

«120.7. …Неповідомлення контролюючою особою контролюючого органу про набуття частки в іноземній юридичній особі, утворенні без статусу юридичної особи, або про початок здійснення фактичного контролю за іноземною юридичною особою, або про відчуження частки в іноземній юридичній особі, або про припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою у строки, передбачені пп. 39².5.5 ст. 39² ПКУ, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт».

Звертаємо увагу читача на те, що розмір штрафу за неподання повідомлення значно (втричі) перевищує штраф за неподання звіту.

Кожний такий штраф за неповідомлення потягне на мільйон! Нагадуємо, що в такому випадку штрафується фізична особа. При цьому з урахуванням норм спадкового законодавства, якщо фізична особа не сплатила штраф за життя, цей штраф може бути стягнутий зі спадкоємців (у межах вартості спадкової маси).

Як завжди в українському податковому законодавстві — жорсткість правової норми супроводжується нечіткістю (низькою якістю формулювань, що призводить до неоднозначного тлумачення) цієї норми. Так і тут…

Чи є необхідним контролюючій особі подавати повідомлення, якщо відносини контролю не починаються, але продовжуються? Якщо набуття частки (корпоративних прав) в іноземній юридичній особі відбулося 10 років тому? Ймовірно, на цю тему ще будуть роз’яснення податкових органів та/або законотворців. Але чому б одразу не написати якісний закон?

Обов’язок контролера № 3: сплата податків по КІК

3.1. Звільнення від оподаткування

Основною фіскальною метою імплементації законодавства про КІК є сплата контролером податку (для фізичної особи це ПДФО та ВЗ ) з частини прибутку КІК:

«39².2.2. Об’єктом оподаткування для податку на доходи фізичних осіб (податку на прибуток підприємств) контролюючої особи є частина скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, пропорційна частці, якою володіє або яку контролює така фізична (юридична) особа на останній день відповідного звітного періоду, щодо якого розраховується скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії, що обчислюється відповідно до правил, визначених цією статтею. Зазначена частина прибутку контрольованої іноземної компанії включається до складу загального річного оподатковуваного доходу контролюючої особи в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 ПКУ».

Прибуток КІК з 2022 року підлягає коригуванню («ціннопаперові» витрати, уцінка, переоцінка тощо).

У ПКУ також містяться два підпункти, якими регламентується звільнення від оподаткування прибутку КІК.

Так, пп. 39².4.1 ст. 39² ПКУ передбачено звільнення від оподаткування КІК у разі наявності між Україною та юрисдикцією КІК договору про уникнення подвійного оподаткування (або про обмін податковою інформацією) та виконання однієї з таких умов:

• фактичної сплати КІК податку на прибуток за ефективною ставкою, яка не менше ніж базова ставкам податку на прибуток в Україні; або
• частка пасивних доходів КІК не перевищує 50 % від суми усіх доходів.

Додаткові умови щодо звільнення КІК від оподаткування наведено в пп. 39².4.2 ст. 39² ПКУ (з урахуванням змін, внесених Законом № 466):

• загальний сукупний дохід усіх КІК одного контролера не перевищує 2 млн євро;
• КІК є публічною компанією, акції якої перебувають в обігу на визнаній фондовій біржі;
• КІК є благодійною організацією.

3. 2. Оподаткування прибутку КІК (оподаткування контролюючих фізичних осіб)

У деяких випадках можливе оподаткування прибутку КІК податком на прибуток підприємств. Це відбувається тоді, коли контролером є юридична особа. Але розглянемо найбільш поширений варіант, коли контро­лером КІК є фізична особа.

Прибуток КІК може бути оподаткований в Україні ПДФО за ставками 18, 9, 5 % залежно від періоду звітування та особливостей розподілу прибутку. Відповідні правила оподаткування встановлено п. 170.13 ст. 170 ПКУ. Додатково сплачується ВЗ за ставкою 1,5 %.

За загальним правилом, контролююча особа включає прибуток КІК до загального оподатковуваного доходу, що відображається в річній податковій декларації, та оподатковує за ставкою 18 % (пп. 170.13.1 ст. 170 ПКУ).

Але норми пп. 170.13.2 ст. 170 ПКУ передбачають, що іноді залежно від нюансів розподілу прибутку та фактичного отримання контролюючою особою розподілених коштів ставка може становити 9 %, а саме:

• у разі отримання контролюючою особою прибутку КІК (його частини) до моменту подання звіту про КІК і включення зазначеної частини прибутку до загального оподатковуваного доходу, що відображається в річній податковій декларації;
• у разі отримання контролюючою особою прибутку КІК (його частини) після подання звіту про КІК і включення зазначеної частини прибутку до загального оподатковуваного доходу, що відображається в річній податковій декларації до закінчення другого календарного року, що настає за звітним, — в такому разі контролер має право здійснити перерахунок податку щодо фактично отриманого доходу із застосуванням ставки 9 % та подати уточнену декларацію про доходи.

У разі отримання контролюючою особою прибутку КІК (його частини) після подання звіту про КІК і включення зазначеної частини прибутку до загального оподатковуваного доходу, що відображається в річній податковій декларації після закінчення другого календарного року, що настає за звітним, перерахунок податку щодо фактично отриманого доходу не здійснюють, залишається оподаткування за базовою ставкою 18 %.

При цьому пп. 170.13.2.4 ст. 170 ПКУ передбачено зарахування раніше сплаченого корпоративного податку КІК (пропорційно частці володіння контролюючої особи). А саме суму ПДФО, що підлягає сплаті з прибутку КІК (як розподіленого, так і нерозподіленого), зменшують на суму корпоративного податку або іншого аналогічного податку, що справляють згідно із законодавством іноземних держав, та фактично сплаченого КІК, включаючи податки, що були утримані у джерела виплати із суми доходу, отриманого КІК.

Особливі правила також встановлюються у випадку отримання частини прибутку КІК у вигляді дивідендів від українських юридичних осіб (ставка становить 5 або 9 %).

Обов’язок контролера № 4: складання фінансової звітності щодо КІК та проведення аудиту КІК

Як зазначалося вище, контролююча особа одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи (для фізосіб-контролерів) або податкової декларації з податку на прибуток підприємств (для юр­осіб-контролерів) має подавати до податкових органів також звіт про КІК. Одним із обов’язкових додатків до звіту про КІК буде копія фінансової звітності КІК.

Але що робити контролерові, якщо законодавством держави, де зареєстровано КІК, не передбачено складання фінансової звітності компанії?

У такому разі (і це чітко регламентує пп. 39².3.1 ст. 39² ПКУ) контролююча особа повинна забезпечити складання фінансової звітності КІК за МСФЗ.

Особливо складним для виконання цієї вимоги робить той факт, що численні компанії з багатьох «низько­податкових» юрисдикцій взагалі не вели будь-якого бухгалтерського обліку! Ніколи! Жодного бухгалтерського проведення! Тому перед ними постає запитання: як бути? Вірогідно, слід якимось чином відновлювати бухгалтерський облік, «легалізувати» дані «вхідного балансу». І лише після цього робити фінансову звітність КІК за звітний період. За міжнародними стандартами…¹

Нелегко передбачити всі складнощі, з якими зіткнеться така КІК. Тим більше, що у випадках, коли податківці матимуть сумніви щодо достовірності поданої фінансової звітності, вони мають право вимагати надання письмового висновку аудиторської компанії, що підтверджує фінансову звітність КІК. Немає сумніву, що податківці скористаються таким своїм правом… Контролеру не позаздриш: щоб отримати такий аудиторський висновок, доведеться здійснити величезний обсяг роботи. А по-іншому ж ніяк: як буде акцентовано далі — податківці матимуть право на перевірку КІК та на донарахування податків у разі, якщо контролююча особа не підтвердить правильність нарахованих податкових зобов’язань з КІК.

Обов’язок контролера № 5: підготовка документації з ТЦУ щодо КІК

Вимоги щодо застосування КІК норм ТЦУ містяться у пп. 39².3.2.4 ст. 39² ПКУ (з урахуванням змін, внесених Законом № 466):

«39².3.2.4. Доходи і витрати контрольованої іноземної компанії за операціями з нерезидентами — пов’язаними особами, нерезидентами, що зареєстровані у державах (на територіях), що включені до переліку держав (територій), затвердженого КМУ відповідно до пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 ст. 39 ПКУ, а також з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого КМУ відповідно до пп. «г» пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 ст. 39 ПКУ, визначаються з дотриманням принципу «витягнутої руки».

Ще раз… Те, що ТЦУ-контролю підлягають взаємовідносини між українським підприємством та КІК — це регламентує ст. 39 ПКУ. Натомість у процитованому підпункті йдеться про ТЦУ — контроль самої КІК. Наприклад, КІК є резидентом Кіпру та здійснює господарські операції з компанією з ОАЕ. Саме ці операції будуть контрольованим… І тут на нас очікує цілий «букет цікавинок та несподіванок».

Наприклад. На Кіпрі також діють правила ТЦУ. Але ці норми відрізняються від ст. 39 ПКУ. Як (за якими нормами) робити ТЦУ-контроль: за кіпрським законодавством чи за українським? Давайте поміркуємо…

Вимагається, щоб фінансова звітність КІК складалася за міжнародними стандартами. Отже, насамперед необхідно розрахувати податкові зобов’язання з податку на прибуток (корпоративного податку) кіпрської компанії. Це робиться за правилами податкового законодавства Кіпру (тобто ми застосовуємо кіпрські ТЦУ-норми). Саме з у рахуванням «кіпрського ТЦУ» ми розрахуємо кіпрський корпоративний податок, який буде відображений у фінансовій звітності. Але потім…

Як регламентується вищевказаним пп. 39².3.2.4 ст. 39² ПКУ:

«Контролюючий орган може зобов’язати контролюючу особу надати документацію з трансфертного ціноутворення, складену відповідно до вимог ст. 39 ПКУ, щодо операцій контрольованої іноземної компанії із будь-якою особою, зазначеною в цьому підпункті, у разі якщо загальний обсяг операцій контрольованої іноземної компанії з такою особою перевищує 10 млн грн за календарний рік, а загальний дохід такої контрольованої іноземної компанії перевищує 150 млн грн за календарний рік. Зазначена документація разом із копіями первинних документів контро­льованої іноземної компанії має бути подана протягом 60 календарних днів з дня отримання такої вимоги».

Виходить, що кіпрська КІК буде вимушена здійснювати ТЦУ-розрахунки (та готувати ТЦУ-документацію) двічі. Перший раз — за кіпрським податковим законодавством. Другий раз — за нормами ст. 39 ПКУ. Як будуть стикуватися ці дві ТЦУ-документації, в яких випадках застосовуватиметься одна, а в яких інша — це тема окремої статті (або докторської дисертації). Поки лише зазначимо: на нас очікують дуже цікаві події (зокрема, складні, багатошарові судові процеси, вірогідно у різних юрисдикціях). І підсумуємо: українське податкове законодавство дедалі більш віддаляється від класичних принципів Адама Сміта: принципів визначеності, економності та зручності оподаткування.

Як зазначалося вище, проведення ТЦУ-контролю буде вкрай складним завданням для КІК. Природно, що за помилки у ТЦУ-контролі передбачено відповідальність. А саме (той же пп. 39².3.2.4 ст. 39² ПКУ):

«У разі якщо контролююча особа не подає документацію з трансфертного ціноутворення та/або копії первинних документів, контролюючий орган збільшує розмір прибутку контрольованої іноземної компанії до оподаткування на 30 % вартості доходів або витрат, щодо яких не було подано документацію з трансфертного ціноутворення та/або копії первинних документів.

У разі якщо контролюючий орган встановлює невідповідність поданої документації з трансфертного ціноутворення вимогам ст. 39 ПКУ, контролю­ючий орган має право самостійно визначити розмір доходів та витрат контрольованої іноземної компанії за такими операціями відповідно до вимог ст. 39 ПКУ та відповідним чином збільшити розмір прибутку контрольованої іноземної компанії до оподаткування».

Само собою зрозуміло, що існуватиме й штраф за неподання ТЦУ-документації КІК на запит податкового органу. Як свідчить п. 120.7 ст. 120 ПКУ, розмір такого штрафу становитиме 3 % суми доходу контрольованих операцій КІК, але не більше ніж 1000 розмірів прожиткового мінімуму.

Обов’язок контролера № 6:  КІК/контролер підлягає податковому контролю (запити, перевірки)

Особливості здійснення податкового контролю (запити, перевірки) наведено у п. 39².6 ст. 39² ПКУ.

Так, контролюючий орган має право направити платнику податків (контролеру) запит про надання додаткових пояснень щодо КІК, на який контро­лююча особа повинна надати обґрунтовану відповідь (з доданням копій документів) протягом двох місяців.

Також ДПС має право здійснити перевірку КІК. Для цієї перевірки платник податків зобов’язаний надати контролюючому органу копії первинних документів щодо окремих або всіх операції КІК (протягом 1 — 2 місяців). Частота перевірка встановлена пп. 39².6.4.4 ст. 39² ПКУ й вона не може бути частіше одного разу на два роки. Тривалість такої перевірки не може перевищувати 12 місяців (основний строк — шість місяців та додатковий — також шість місяців).

У разі наявності сумнівів щодо достовірності або повноти наданих для перевірки документів контролюючий орган може вимагати від платника податків надання аудиторського висновку щодо фінансової звітності КІК.

Звісно, перевірки КІК не розпочнуться найближчим часом. У контролерів КІК є певний період на обмірковування ситуації та аналіз можливих подій. Але слід поквапитися: час спливає швидко, рішення необхідно ретельно продумати, адже наслідки будуть колосальними.

Підсумок

Отже, контролер КІК (зазвичай фізична особа) після набрання ст. 39² ПКУ чинності буде зобо­в’язаний:

• щороку разом з поданням річної декларації про майновий стан і доходи подавати до податкового органу звіт про КІК;
• подавати повідомлення про кожне придбання/відчуження акцій/часток у КІК;
• сплачувати додаткові податки (ПДФО та ВЗ) з прибутку КІК (у разі якщо немає підстав для звільнення прибутку КІК від оподаткування). Ставка ПДФО становитиме 18, 9 або 5 % (залежно від конкретного випадку);
• складати фінансову звітність КІК, проводити ­аудит КІК;
• розробляти документацію з ТЦУ щодо КІК (складання ТЦУ-документації буде необхідним, якщо КІК здійснюватиме операції з нерези­дентами-пов’язаними особами, нерезидентами з «офшорного переліку КМУ» та нерезидентами з «ризиковими ОПФ»; якщо одночасно будуть виконані «цифрові критерії» — загальний дохід КІК перевищує 150 млн грн та обсяг операцій КІК з вище­вказаним нерезидентом перевищуватиме 10 млн грн);
• підлягати податковому контролю українських податкових органів (запити, перевірки).