ЩО ТАКЕ КІК (З ТОЧКИ ЗОРУ ДЕМОГРАФІІ)
КІК (контрольована іноземна компанія) – це коли людина вже “одною ногою там”. Вона ВЖЕ відкрила за кордоном фірму та ВЖЕ має там бізнес. Причини відкриття бізнесу ТАМ – можуть бути дуже різні. Це і міжнародне структурування, пошук тихої “податкової гавані”, захист активів. А також – комфорт: комфортний клімат, комфортні умови життя, комфортне майбутнє у дітей, комфортна (неагресівна) правова система. Українці відкрили ТАМ вже десятки тисяч компаній, може навіть сотні тисяч… Багато хто придбав ТАМ нерухомість (це ж взагалі не проблема, і це вже “майже двома ногами там”).
Але… людина (підприємець) все ще живе в Україні та пов’язаний з нею великою кількістю зав’язків – це і дім, і родинні зв’язки, і друзі і “відчуття рідної землі”.
Тім не менш, це – терези. На однієї чаші – комфорт та оптимальні умови для бізнесу. На інший – відчуття Батьківщини та дому. Що буде більш вагомим, щоб прийняти остаточне рішення? І як має вести себе держава у цьому випадку, які в неї інтереси?
Закінчиться війна, ми переможемо. На сьогодні з України виїхало вже декілька мільйонів українців. Держава (так говорять) планує повертати їх назад, додому. Але… повертають же не батогом, а пряником. Чому ж наша держава все робить навпаки? Замість того, щоб створювати бізнесу найбільш комфортні умови – блокування податкових накладних, неповернення ПДВ, нескінченні (планово-агресивні) перевірки бізнесу, кримінальні справи та податковий тиск.
При цьому, підприємці – найбільш цікава (з точки зору розвитку будь-якої країни) частина населення. Найбільш активна, найбільш заможна, зазвичай досить молода та маюча родину та дітей. Це – гордість нації, її велике майбутнє. Це – «вершки». Без сумніву, будь-яка країна з задоволенням прийме таких людей до себе. Створить умови для життя, надасть громадянство, оточить пошаною і повагою. Вже існують у різних країнах «програми релокаціі», які спрямовані на «переманювання» кращих. Бо це підвищує ВВП та покращує генофонд країни.
А в Україні (з виїздом підприємців) генофонд суттєво погіршиться. Ще раз. До цього часу – то війни, то голодомори, то сталінізм – знищували наш генофонд. Точково та цілеспрямовано. Так чому ж держава знову і знову планує це?
Ті ж власники КІКів… Якому чиновнику (конкретно: ім’я та посада) прийшло в голову встановити мільйонний штраф за неподання (несвоєчасне подання) “фактично нічого не значущого папірця” – повідомлення про придбання/відчуження долі в КІК. Для чого? Щоб схилити чашу терезів на користь іншої країни, де з підприємцем лагідні?
Якому чиновнику (конкретно: ім’я та посада) прийшло в голову ввести ТЦУ в КІКі, та страшенно ускладнити цим звітність у КІК? Для чого? Щоб було бажання стрімголов бігти від «особливостей українського бізнесу»?
Кому конкретно прийшла в голову ідея подавати звітність по КІК «одночасно з декларацією по прибутку, або по ПДФО» за звітний рік, але не за наступний? Для чого?
І коли всі вищенаведені явні “проколи” мали бути виправлені шляхом прийняття законопроекту 8137 – чому “народні обранці” цей законопроект у першому же читанні провалили? Для чого? Щоб зробити максимально некомфортнійшим життя підприємців (власників КІК)? Щоб чаша терезів схилилася на користь іншої країни?
Чому? Чому? Чому?